«Сі́мпсони» (англ. The Simpsons) — американський анімаційний серіал, створений Меттом Ґрейнінґом для компанії Fox.
Опис[]
Мультсеріал — сатирична пародія на стиль життя середнього класу США, втілена в сім'ї Сімпсонів, яка складається з Гомера, Мардж, Барта, Ліси та Меґґі. Більшість подій відбуваються у вигаданому містечку Спрингфілді (англ. Springfield). Шоу висміює численні аспекти життя людей, американську культуру, суспільство, навіть американське телебачення.
«Сімпсони» є найдовшим анімаційний серіалом в історії американського телебачення: понад 600 епізодів, які, у свою чергу, об'єднані у 27 сезонів приблизно по 20 серій у кожному. Дебютував 19 квітня 1987 на телеканалі FOX у Шоу Трейсі Ульман. Виробник: продакшн-компанія «Gracie Films». Автор ідеї: Метт Ґрейнінґ.
Ґрюнінґ задумав «Сімпсонів» незадовго до початку співпраці з Джеймсом Бруксом (англ. James L. Brooks). Він зробив кілька короткометражних сюжетів із життя маргінальної родини, обравши для героїв імена членів своєї власної сім'ї, а своє замінивши на «Барт». Короткометражні фрагменти стали частиною «Шоу Трейсі Ульман», прем'єра відбулася 19 квітня 1987. Після трьох сезонів в ефірі 17 грудня 1989 року програма розвинулася до півгодинного шоу класу «прайм-тайм».
Сімпсони були одним із перших успішних проектів компанії «Фокс», здобувши кілька видатних нагород. У 1998 році, визначаючи найбільші досягнення 20-го століття в мистецтві та індустрії розваг, часопис «Тайм» назвав «Сімспсонів» найкращим телесеріалом сторіччя. 14 січня 2000 року «Сімпсонів» було нагороджено зіркою на Алеї Слави в Голлівуді. Це — найтриваліший серед усіх американських комедійних і анімаційних телесеріалів. «Сімпсони» справляли і справляють потужний вплив на сучасну поп-культуру. Цитати з серіалу увійшли до багатьох мов світу. Роздратований вигук Гомера «Дов!» (англ. D'oh!) уже внесено до словника англійської мови. Цитати і теми серіалу вплинули на багато інших анімаційних комедій наприкінці дев'яностих.
У 2007 році — у рік 20-ліття серіалу — на екрани вийшов повнометражний фільм «Сімпсони», касові збори якого по всьому світі склали приблизно 525,3 мільйонів доларів. В Україні цей серіал демонструється каналом НЛО TV з українським перекладом. Наразі українською дубльовані серії до 25-го сезону включно: 1-17 сезони дублювала студія «Пілот», 18-25 сезони вже дублював відділ дубляжу та адаптації «Студії 1+1», 26-28 дубльовані ТРК Україна.
Походження[]
Ідея серіалу виникла в Ґрейнінґа буквально в коридорі перед офісом Джеймса Брукса, який запропонував Метові вигадати тему для серії мультиплікаційних короткометражних фільмів (після того, як було відхилено проект перетворення на телесеріал коміксів Ґрейнінґа «Життя в пеклі»). Мет швидко накреслив план майбутнього серіалу про «маргінальну американську родину»[1] Він назвав персонажів так як власних членів родини, замінивши своє власне ім'я на «Барт», адаптувавши анаграму слова «brat».
Родина Сімпсонів у «Шоу Трейсі Ульман»[]
Родина Сімпсонів вперше з'явилася в ефірі у «Шоу Трейсі Ульман» 19 квітня 1987 року з короткометражним фільмом «Надобраніч». Ґрейнінґ презентував художнику ескізи-чернетки основних персонажів, сподіваючись, що їхня зовнішність зазнає покращення в процесі роботи. Втім, мультиплікатори просто скопіювали його малюнки, внаслідок чого в перших серіях герої виявилися намальованими дещо грубо і «неохайно».
У 1989 році виробнича команда адаптувала «Сімпсонів» у формат півгодинних серій для телекомпанії «Фокс». Контракт, складений Джеймсом Бруксом, передбачав цілковите невтручання телекомпанії в зміст програми. За словами Ґрейнінґа, метою створення серіалу була ідея запропонувати американському глядачеві альтернативу «мейнстрімовому сміттю», яке заповнює телеефір. Прем'єра першої півгодинної серії (різдвяної «Сімпсони смажать на відкритому вогні») відбулася 17 грудня 1989 року.
За підсумками першого ефірного сезону, «Сімпсони» зайняли перше місце серед усіх серіалів компанії «Фокс», внаслідок чого їх було пересунуто на рейтинговіший час доби. У 1992 році Трейсі Ульман подала позов проти «Фокс», стверджуючи, що причиною успішності серіалу є його початкова участь в її шоу, та вимагаючи частину прибутків. Суди не задовольнили цей позов. Зміст серіалу від самого початку мав суперечливий характер. Часта безкарність поведінки бунтівного персонажа Барта дала привід певним консервативно налаштованим батьками розцінити його як поганий приклад для наслідування дітьми. В одній зі своїх промов тодішній президент США Джордж Г. В. Буш використав Сімпсонів як антитезу: «Американська родина має бути… менше схожою на Сімпсонів». Носіння предметів одягу з зображенням персонажів серіалу (зокрема Барта) було заборонене в деяких школах США.
Виробництво[]
Команда сценаристів «Сімпсонів» складається з 16 осіб, які починають пропонувати ідеї серій щороку на початку грудня. Головний сценарист кожної серії створює перші чернетки. Сесії групової роботи над сценаріями включають у себе додавання і вилучення певних жартів, розробку мізансцен, пробне читання реплік голосовими акторами тощо. Виробництво кожної серії триває до шести місяців, тому сюжети рідко відбивають поточні події. Автором сценаріїв найбільшого числа серій (60-ти) є Джон Шварцвельдер.
Актори озвучення[]
За винятком однієї серії, у титрах зазначаються лише імена акторів без вказівки на озвучувані ними ролі. Протягом перших сезонів виробнича команда і «Фокс» намагалися тримати в секреті особи акторів, проводячи суворо закриті сесії звукозапису і не публікуючи фотографії акторів. Втім пізніше керівництво телекомпанії вирішило припинити цю політику, розсудивши, що актори заслуговують на визнання. У серії 2003 року «В акторській студії» учасники озвучення серіалу навіть з'явилися на екрані особисто.
Основний кістяк акторського складу «Сімпсонів» становлять шість акторів: Ден Кастелланета (озвучує Гомера Сімпсона, Абрахама Сімпсона, клоуна Красті та інших дорослих персонажів чоловічої статі), Джулі Кавнер (голос Мардж Сімпсон, Патті і Сельми та інших епізодичних персонажів), Ненсі Картрайт (Барт Сімпсон та інші діти), Ярдлі Сміт (Ліса Сімпсон), Генк Азарія (другорядні персонажі Мо Сізлак, шеф поліції Віґґам, Апу Нахасапімапетілон) і Гаррі Шірер (Монтгомері Бернз, Вейлон Смізерз, Сеймур Скінер, Нед Фландерс і доктор Гібберт). Кожен з акторів (крім Гаррі Шірера) в різний час був нагороджений премією «Еммі» за участь у серіалі. Також в озвученні серіалу беруть (або брали) участь такі актори як Памела Гайден, Тресс Макнілл, Марша Воллес, Меґґі Росвелл, Рассі Тейлор, Марша Міцман Ґейвен, Альберт Брукс, Філ Гартман, Джон Ловітц, Джо Мантенья, Келсі Ґреммер, Моріс Ламарш, Джейн Качмарек, Ян Гукс та ін. У «Сімпсонах» часто з'являються як гості люди різних професій: актори, спортсмени, письменники, музиканти, вчені, політики тощо — у ролях самих себе. Першим із таких випадків була поява популярного співака Тоні Беннета у серії «Гомер танцює». За числом знаменитостей, що брали участь у програмі, «Сімпсони» посіли перше місце серед телесеріалів, що є зафіксованим у «Книзі рекордів Гіннеса».
У 2009 році нову знайому Ліси (Джульєт) озвучувала англійська акторка Емілі Блант. Серіал був дубльований багатьма мовами світу (включаючи японську, німецьку, іспанську, португальську, українську та ін.) Для показу у Франції та у Квебеку було створено дві відмінні версії дубляжу французькою мовою. Існує також дубляж арабською мовою, проте у зв'язку з особливостями ісламських звичаїв, багато нюансів серіалу зазнало змін. Зокрема, Гомер в арабській версії п'є не пиво, а газовану воду і їсть не хот-доги, а єгипетські яловичі сосиски. У зв'язку з цими змінами арабська версія серіалу зазнала критики та нарікань з боку фанів з арабських країн.
Анімація[]
Анімацією «Сімпсонів» займається кілька студій як у США, так і в інших країнах. Протягом показу серій в рамках «Шоу Трейсі Ульман» анімація виконувалася на базі американської студії «Класкі-Чупо». Після того як серіал дебютував у сучасному форматі, робоче навантаження аніматорів збільшилося, і «Фокс» уклала угоди з кількома міжнародними студіями, розташованими в Південній Кореї. Художники анімаційної студії «Film Roman» (США) створюють розкадровки, нових персонажів, фони та персонажів у них (на основі чого автори сценарію інколи роблять відповідні модифікації перед відправкою матеріалів у закордонні студії). Корейські студії виконують малювання проміжних кадрів, оцифрування малюнків і виведення анімації на плівку, яку відправляють у США (процес триває до 3-4 місяців). Першою серією, створеною за допомогою цифрових технологій була «Радіоактивна Людина» (7-й сезон).
Список епізодів[]
Персонажі[]
Сімпсони являють собою типову родину, що мешкає у вигаданому «середньому американському місті» Спрингфілд. Батько родини, Гомер, працює інспектором безпеки на Спрингфілдській атомній електростанції. Лінивий, страждає ожирінням. Дуже любить свою сім'ю, хоч не завжди це показує. Його дружина Мардж — стереотипна американська домогосподарка і мати. У родині троє дітей: Барт — десятирічний непослух та хуліган; Ліса — не по літах розвинена восьмирічна дівчинка і Меґґі — немовля, що в основному спілкується за допомогою звуків смоктання. Сім'я має пса на прізвисько Маленький Помічник Санти і кота Сніжка ІІ, які також отримували провідні ролі в певних серіях. Не зважаючи на події, що вказують на плин часу (щорічні свята і дні народження) персонажі «Сімпсонів» не старішають і мають такий самий вигляд, як і наприкінці 1980-х років. Протягом усіх серій одягнені у той самий одяг
Крім того в серіалі регулярно з'являються інші особи: співробітники, вчителі, родичі та друзі родини, мешканці міста, місцеві знаменитості тощо. Автори серіалу спочатку планували цих персонажів як одноразових гостей, утім багато з них посіли чільне місце в сюжеті, й деяким навіть присвячено окремі серії.
Місце дії[]
Дія «Сімпсонів» здебільшого відбувається у вигаданому американському місті Спрингфілд, щодо якого не повідомляється жодних географічних координат чи уточнень стосовно належності до певного штату США. Менше з тим, прихильники серіалу неодноразово намагалися визначити розташування міста, виходячи з його характеристик, географії оточення, визначних місць, що розташовані поблизу та інших підказок. У відповідь на це, автори серіалу навмисне почали вуалювати нюанси, що могли би вказувати на розташування Спрингфілда. Назва «Спрингфілд» є напрочуд розповсюдженою в країні: міста з такою назвою є більше ніж у половині штатів. Географія Спрингфілда і його околиць включає в себе морське узбережжя, пустелі, поля, високі гори та інші види ландшафту, залежно від сюжетних вимог кожної серії. Не зважаючи на це, Мет Ґрейнінґ стверджує, що Спрингфілд має багато спільного з Портлендом у штаті Орегон — містом, в якому він виріс.
Тематика[]
Як основа в «Сімпсонах» використовується стандартне середовище комедії ситуацій. Дія серіалу зосереджена на житті родини в типовому американському місті. Проте, завдяки анімаційній природі серіалу, охоплення навколишньої реальності в ньому є значно ширшим, порівняно до звичайного ситкома. Робота Гомера на атомній електростанції дозволяє авторам висловлюватися на теми стану і захисту довкілля. Показуючи навчання Барта і Ліси у Спрингфілдській початковій школі, автори мають змогу висвітлювати суперечливі питання освіти. ЗМІ у місті є плідним ґрунтом для сатири на індустрію розваг.
Дехто з коментаторів вважає серіал політичним за природою та звинувачує в лівому ухилі. Втім, один з авторів серіалу, Ал Джін, в інтерв'ю зауважив: «Наша позиція є скоріше ліберальною». Влада і великі корпорації часто зображуються в серіалі в непривабливому та негативному світлі. Політики у світі «Сімпсонів» зазвичай корумповані, релігійні лідери (такі як преподобний Лавджой) ставляться байдуже до своїх парафіян, місцева поліція є некомпетентною. Тема релігії також нерідко зачіпається в серіалі. У кризові часи родина Сімпсонів часто звертається до Бога, й усі основні світові релігії зазнали висвітлення в серіалі.
Видатні особливості[]
Одною з найзначніших особливостей серіалу є традиційна інтродукція, з якої починається кожна серія. Більшість серій відкривається сценою, в якій камера рухається від логотипу крізь хмари згори на краєвид міста, показуючи членів родини Сімпсонів, які вертаються (зі школи, роботи, закупів) додому і сідають у вітальні на диван перед телевізором. Автором ідеї є сценарист Девід Сілверман — це була його перша робота в серіалі. Характерна музична тема серіалу була створена Денні Ельфманом у 1989 році на прохання Ґрейнінґа, який попросив його написати «щось у стилі ретро». Написана протягом двох днів, музична п'єса стала найуспішнішим твором в усій кар'єрі Ельфмана.
Три аспекти інтродукції міняються від серії до серії: текст, який Барт пише на класній дошці, мелодія, яку грає Ліса на саксофоні, і візуальний жарт, пов'язаний зі сценою, в якій родина входить до вітальні й сідає на диван («диванний ґеґ»).
Серії на свято Хелловін[]
Щорічною традицією стали серії до свята Хелловін, які носять назву «Хата жахів» (англ. Treehouse of Horror) із порядковим номером. Перша така серія вийшла у 1990 році в рамках 2-го сезону. Сюжети святкових серій як правило показують родину Сімпсонів у центрі подій, що нагадують фільм жахів або фантастичний фільм, і часто є пародією або алюзією на відомі твори цих жанрів. Сюжети таких серій здебільшого не вписуються у звичайну послідовність подій серіалу (зокрема, головні герої в них здебільшого гинуть).
Гумор[]
Кожен з основних персонажів серіалу має принаймні одну «фірмову» фразу, багато з яких встигли стати крилатими. Серед них: «Дов!» (Гомер), «Чудово…» (містер Бернс), «Ха-ха!» з характерною інтонацією (Нельсон) та ін. Деякі з «фірмових» фраз Барта («¡Ay, caramba!», «З'їж мої шорти!») стали популярними гаслами, що друкуються на футболках. Використання крилатих фраз в останніх сезонах серіалу стало менш розповсюдженим.
Гумор серіалу зачіпає широкий спектр суспільних явищ, близьких представникам різних поколінь: серед них алюзії на фільми, телепередачі, твори літератури і музики, наукові та історичні події. Багато жартів міститься в тексті написів, газет та інших місцях, які можуть бути не помітними під час одноразового перегляду.
Вплив на культуру[]
Чимало неологізмів увійшло із «Сімпсонів» у англійську мову. Найвідомішою крилатою фразою став обурений вигук Гомера «Дов!», який навіть було внесено до Оксфордського словника англійської мови. Також у широкий вжиток пішли вирази «Чудово…» (вимовлене зі зловісною інтонацією в манері Монтґомері Бернса), тріумфальний вигук Гомера «Ву-ху!», зловтішний сміх Нельсона Мюнца «Ха-ха!», прикметник «cromulent» із серії «Ліса-іконоборець» (зафіксований «Словником Вебстера»), «Kwyjibo» — вигадане слово із серії «Барт-геній» та ін.
Вплив на телебачення[]
«Сімпсони» стали першим успішним анімаційним телесеріалом класу «прайм-тайм» з часів шоу «Стривай, от прийде тато!» у 1970-х роках. Протягом більшої частини 1980-х анімаційні програми вважалися в основному придатними для дитячої аудиторії, а вартість створення анімаційної програми, гідної показу в прайм-тайм, була надто високою. «Сімпсони» змінили це уявлення. Успіх серіалу дав поштовх бумові анімаційних прайм-тайм шоу, що стався у 1990-ті роки та призвів до появи таких відомих серіалів як «Південний Парк», «Гріфіни», «Цар Гори», «Футурама» і «Критик». «Сімпсони» також справили вплив на ігрові програми, такі як «Малкольм у центрі уваги» — серіал, що дебютував 9 січня 2000 року на каналі FOX безпосередньо після «Сімпсонів» у часовому розкладі. Гумор «Мальколма» багато в чому наслідує гумор «Сімпсонів», до того ж у ньому так само не використовується закадровий сміх, як у більшості ситкомів. Іншим об'єктом впливу «Сімпсонів» називають британський комедійний серіал «Офіс».